Історія кафедри

Народження наукової школи завжди є результатом діяльності та намагань великого вченого і видатної особи. Таким вченим – засновником Катеринославської гістологічної школи – був професор Володимир Порфирійович Карпов. Саме його зусиллями була створена кафедра гістології у стінах невеликої будівлі Олексіївського госпіталю Катеринослава у квітні 1917 року.

В.П.Карпов у 1893 році закінчив медичний факультет Імператорського Московського університету і на початку XX століття, провівши фундаментальні цитологічні експерименти під керівництвом професора І.Ф.Огнєва, став по праву одним з видатних представників Московської школи морфологів. Будучи блискучим мікроскопістом, В.П.Карпов розвивав і популізував теорію мікроскопа. Працюючи у Йєні в лабораторії видатного мікроскопіста Аббе, В.П.Карпов зробив значний внесок у розробку загальної теорії мікроскопа й написав посібник "Очерк общей теории микроскопа в ее историческом развитии", який протягом десятиліть був настільною книгою для лаборантів-морфологів.

Підручник “Начальный курс гистологии”, створений В.П.Карповим у 1913 році, відрізнявся дуже високим науковим та педагогічним рівнем, витримав сім видань та користувався великою популярністю та повагою.

У 1917 році В.П.Карпов переїхав з Москви до Катеринослава і взяв активну участь в організації Катеринославського університету, а згодом – Катеринославської медичної академії. Будучи ректором академії і першим завідувачем створеної їм кафедри гістології, В.П.Карпов розвинув широкі дослідження в галузі загальної гістології та цитології. Поряд з класичними гістологічними методиками В.П.Карповим та його учнями (М.М.Марич, М.Л.Гербільський, М.Х.Флеров, Н.О.Маслов, Б.П.Хватов) широко застосовувались методи прижиттєвого дослідження клітинних ядер. Він створив оригінальний мікротом власної конструкції, вивчав та розвивав методи прижиттєвого дослідження клітин. Цей напрямок Катеринославської гістологічної школи згодом отримав успішний розвиток у відомих роботах професорів Д.М.Насонова, В.Я.Александрова, В.П.Макарова.

Професор В.П.Карпов – засновник кафедри гістології, перший ректор Катеринославської медичної академії
Титульний аркуш підручника “Начальный курс гистологии», створений В.П.Карповим у 1913 році.

В.П.Карповим перекладено з древньогрецької ряд творів Аристотеля та Гіппократа. Їм здійснена редакція, написані вступні статті та замітки до "Вибраних книг Гіппократа". Ця книга й донині є кращим російськомовним виданням Гіппократа. Лекційний курс В.П.Карпова відрізнявся високим науковим рівнем, філософською глибиною та блискучим викладенням. Під його керівництвом пройшов II Національний з’їзд анатомів, гістологів та ембріологів. Будучи вченим з колосальною ерудицією, він організував і редагував "Катеринославський медичний журнал", який функціонував з 1921 до 1941 року.


Один з випусків “Катеринославського медичного журналу”, засновником і редактором якого був професор В.П.Карпов. Цей випуск присвячений 20-річчю наукової і педагогічної діяльності В.П.Карпова.

Викладання курсу гістології в перші роки роботи академії було досить важким. З усіх кінців України (Придніпров’я, Донбасу, Полтавщини, Запоріжжя, Херсонщини) приїжджала молодь у Катеринослав за одержанням медичної освіти. На єдиний у той час лікувальний факультет проводився набір понад 600 осіб. Великі прийоми, за умови недоліку приміщень, навчального і господарського устаткування, наочних приладів створювали великі труднощі. Основою навчально-методичної діяльності були глибокі за змістом і блискучі за формою лекції В.П.Карпова, що завжди враховували рівень підготовки аудиторії. Навчальним посібником у той час був переведений з німецької "Підручник гістології" Ф.Штера і В.Меллендорфа. У проведенні практичних занять використовувався фронтальний метод, при якому вся група студентів за вказівкою викладача послідовно проробляла одну за іншою низку маніпуляцій і спостережень по мікропрепаратах.

Учні В.П.Карпова – представники Катеринославської школи гістологів – зробили значний внесок у розвиток інших гістологічних кафедр та лабораторій. Володимир Порфирійович був надзвичайно вимогливим керівником, що дозволило колегам кафедри гістології, якою він керував, стати гідними продовжувачами його справи. Серед його учнів – професор М.М.Марич (завідувач кафедрою гiстологiї Днiпропетровського, а згодом – Саратовського медінститутів), професор М.Л.Гербильський (завідувач кафедрою гістології Воронезького медінституту), професор Б.П.Хватов (завідувач кафедрою гістології Кримського медінституту) та інші відомі вчені.

З 1925 до 1933 року після переїзду В.П.Карпова до Москви його послідовником стає Мілош Мілошевич Марич, учень відомого угорського гістолога академіка Іштвана Апаті та рідний брат дружини Альберта Ейнштейна. М.М.Марич і колектив кафедри продовжили розвиток Катеринославської гістологічної школи у напрямку цитологічних і каріологічних ідей В.П.Карпова. Крім того, М.М.Марич розвинув власні уявлення про сполучні тканини, зокрема про походження і значення міжклітинних структур сполучних тканин.

М.М.Марич – завідувач кафедрою гістології з 1925 до 1933 року.
Професор Б.О.Алексенко – завідувач кафедрою гістології з 1933 до 1941 року.

Важливим етапом розвитку Дніпропетровської школи морфологів виявився період з 1931 до 1941 року, коли кафедру очолив професор Борис Олексійович Алексенко. Б.О.Алексенко закінчив у 1917 році відділення природничих наук фізико-математичного факультету Київського університету. Закінчивши аспірантуру у академіка І.І.Шмальгаузена та проробивши кілька років у Київському медичному інституті, Б.О.Алексенко переїхав до Дніпропетровська. У цей час під керівництвом Б.О.Алексенка наукові інтереси кафедри гістології були пов’язані з вивченням гістогенезу м’язових тканин в онто- і філогенетичному аспектах.

Зіставляючи результати вивчення послідовних стадій гістогенеза посмугованої м'язової тканини кінцівок тварин, що знаходяться на різних рівнях філогенетичного розвитку, співробітниками кафедри було встановлено, що в них процес диференціювання клітин міотомів здійснюється неоднаково. Оскільки наявність посмугованих міофібрил пов'язана з появою в них скоротливої функції, дуже рано ембріон здобуває можливість робити певні вибіркові рухи вздовж осі тіла. Це дозволило Б.О.Алексенко вважати, що рання здатність руху тіла відіграє дуже важливу роль в обмінних реакціях ембріона, у якого ще недостатньо функціонують дихальна і кровоносна система. У результаті цих досліджень на кафедрі вдалося установити, що раннє диференціювання має значення важливого для життя ембріона пристосування.

Поряд з цим на кафедрі вивчалися взаємо­зв’язки між м’язовими та сполучними тканинами. Наукові здобутки кафедри гістології за цей період були проаналізовані та підсумовані у фундаментальній публікації “Цитологічні спостереження над розвитком міотомної мускулатури аксолотля” (1939).

У тридцяті роки значно змінилася методика викладання на кафедрі гістології. Вона полягала в тому, що після лекції професора студенти на практичних заняттях прослуховували пояснення асистентів, що носили характер мікролекцій, а потім приступали до вивчення препаратів. На кожному практичному занятті оцінка роботи студентів проводилася разом з опитуванням при аналізі протоколів занять (альбома з рисунками). Підручниками, що використовувалися у цей період, були "Основи гістології" А.Максимова і "Основи гістології і гістогенеза людини" В.Я.Рубашкіна.

Подальшому розвитку цікавих та важливих наукових досліджень, а також проведенню педагогічного процесу завадила війна. На території Морфологічного корпусу був тяжко поранений та трагічно загинув керівник кафедри професор Б.О.Алексенко.

У Ставрополі, куди був евакуйований інститут, кафедра гістології Дніпропетровського медичного інституту була об'єднана з кафедрою Ставропольського медінституту під загальним керівництвом професора П.С.Ревуцької. Зі Ставрополя інститут і кафедра гістології вдруге евакуювалися у 1942 році в Середню Азію – до Ташкента та Фергани. Тут робота кафедри тривала на базі Ташкентського та Московського медичних інститутів. У складних умовах евакуації роботою об’єднаної кафедри гістології та біології керував доцент В.Л.Гербільський. Як і в Ставрополі, співробітники кафедри брали участь у роботі евакогоспіталів, обласного відділення охорони здоров'я, єдиного медичного наукового товариства.

Повоєнний період розвитку Дніпропетровської гістологічної школи пов’язаний з ім’ям член-кореспондента АМН СРСР професора Миколи Івановича Зазибіна, який завідував кафедрою гістології Дніпропетровського медичного інституту з 1944 до 1954 року. Переїхавши у 1944 році до Дніпропетровська з Іваново, М.І.Зазибін спільно із співробітниками кафедри не тільки відновив та істотно розширив матеріальну базу кафедри, майже повністю втрачену під час війни, не тільки організував на високому рівні педагогічний процес, але й широко розвинув дослідження розвитку і реактивності периферичної нервової системи тварин і людини.

У перші роки після реевакуації у зруйнованому окупантами Дніпропетровську великих труднощів випробував колектив кафедри по відновленню навчального процесу, оскільки все майно і меблі загинули під час війни. Спочатку силами співробітників освоювалося приміщення, відведене для кафедри у будинку колишнього студентського гуртожитку на проспекті К.Маркса, 6. На підставі глибокого теоретичного вивчення предмету, викладання гістології ставило своєю задачею встановлення найтіснішого зв'язку з медичною практикою. Тому з годин на проходження курсу гістології 1/3 була відведена на лекції і 2/3 - на практичні заняття.

Лекції М.І.Зазибіна мали великий успіх у студентської молоді не тільки молодших, але і старших курсів, аспірантів і асистентів інших кафедр. Вони відрізнялися глибиною змісту, свідчили про високу ерудицію та культуру лектора, були насичені яскравими прикладами, дотепною критикою метафізичних і ідеалістичних концепцій. Особливими були заключні лекції курсу. Вони були пам'ятною зустріччю улюбленого вчителя зі своїми учнями і супроводжувалися тривалими оплесками аудиторії. Багаторазово М.І.Зазибін як блискучий лектор запрошувався для читання курсу лекцій до біологічного факультету Дніпропетровського державного університету та інших навчальних закладів. У перше повоєнне десятиліття навчальним посібником з гістології був "Курс гістології і мікроскопічної анатомії" А.А.Заварзіна, а також "Курс гістології" А.А.Заварзіна за редакцією А.В.Румянцева, а з ембріології – "Короткий посібник з ембріології людини і хребетних тварин" А.А.Заварзіна.

На практичних заняттях були ліквідовані мікролекції. Продовжуючи й ілюструючи лекції, на них широко впроваджувалися навички мікроскопії, приготування препаратів, мазків крові, підрахунку лейкоцитарної формули, користування мікротомами різних систем, вимірювальними апаратами (мікрометрами) та іншим обладнанням, необхідним для подальшої роботи в клініці.

Член-кореспондент АМН СРСР, професор М.І.Зазибін – завідувач кафедрою гістології з 1944 до 1954 року.
Професор М.І.Зазибін з колегами (Р.Л.Грановською й П.Б.Копелєвою) та члени студентського гістологічного гуртка обговорюють результати досліджень (1950 рік).

З 1948 року на кафедрі уперше розпочав свою роботу студентський науковий гурток. Спочатку він складався лише з 3 студентів 2 курсу – Я.Свердлова, Е.Біняшевського і А.Фоміна. Під керівництвом професора М.І.Зазибіна і доцента Н.Д.Зайцева діяльність гуртківців полягала в експериментальній науковій та реферативній роботі, а також в шефстві над загальноосвітньою середньою школою №22. Самостійні наукові дослідження проводилися за темою «Реактивні властивості очеревини». У тематиці реферативних доповідей висвітлювалося нове в медицині і славетне минуле вітчизняної науки. Студенти-гуртківці з великим інтересом виготовляли навчальні препарати з цитології та ембріології, налагоджували навчальні мікроскопи та інше необхідне устаткування, проводили для школярів лекції, робили змістовні доповіді, організовували колективне відвідування кафедральних вузівських музеїв.

Щорічно гурток поповнювався новими членами – до 1953 року він зріс у кількісному і якісному відношенні. У гуртку працювало вже 14 гуртківців, з яких більшість студентів оволоділа спеціальними методами дослідження, вимірювальними та мікрургічними апаратами, методом темного поля, опак-ілюмінатором та іншим обладнанням. Гуртківці старших курсів (Е.Біняшевський, Ф.Замесочний, Т.Стефановська, О.Павлова) на грунті експериментів в галузі вітальної та мортальної мікроскопії брали участь у розробці планових наукових тем кафедри. Поряд з цим, члени наукового гістологічного гуртка навчалися адекватній роботі з книгою, навичкам конспектування, брали участь у доповідях на засіданнях гуртка, а також пленарних засіданнях наукового студентського товариства з актуальних наукових тем.

У найбільш численній серії робіт М.І.Зазибіна й у переважній більшості досліджень колективу кафедри проведений аналіз даних величезного експериментального і клінічного матеріалу по реактивних властивостях периферичної нервової системи. У них відбиті питання стійкості і лабільності аксонів, значення їхнього функціонального стану для розвитку тих чи інших реакцій, про виникнення нових синаптичних механізмів, про бар'єрні механізми аксонів, про поля поєднаної іннервації і багато чого іншого.

Професор М.І.Зазибін та спіробітники кафедри планують черговий фрагмент науково-дослідної роботи, пов’язаної з аналізом ролі периферичних нервів у процесі регенерації органів (1951 рік).

Учениця М.І.Зазибіна Поліна Борисівна Грановська вивчала реактивність нервових волокон і закінчень шкіри. Лідія Іванівна Беленко досліджувала реактивність нервових елементів кровоносних судин. Ігорем Олексійовичем Жутаєвим були вивчені реактивні зміни периферійної нервової системи в області тканинних трансплантатів. Оленою Михайлівною Кімбаровською з співробітниками були вивчені зміни периферійних нервових волокон при розтягненні, зокрема вікові і реактивні зміни іннервації сечового міхура.

На підставі багаторічних спостережень М.І.Зазибіна, підкріплених дослідженнями співробітників, було встановлено, що явища регенерації органів, а в переважній більшості випадків і дегенерації, завжди починається з нервового компонента, стан якого і визначає напрямок цього процесу. Таким чином, ряд патофізіологічних узагальнень отримав у дослідженнях кафедри детальну морфологічну розшифровку. Низка нових даних і закономірностей, установлених М.І.Зазибіним, увійшла у багато вітчизняних і іноземних посібників.

Дослідження реактивних властивостей периферичної нервової системи відкривають можливості розуміння втрачених в еволюції ланок цієї системи, функціонального значення різних її відділів, захисних, пристосувальних і компенсаторних властивостей нейрона, міжнейронних і нейротканинних відносин, участь нервової системи в патологічних процесах, а також ряд інших важливих питань. Вивчення реактивних властивостей периферичної нервової системи не тільки повернуло до життя великий і коштовний фактичний матеріал, що довгостроково лежав омертвленим вантажем на складі описової морфології, але і представляє важливий науковий напрямок, якому призначено зіграти роль у справі розвитку нейроморфології. За цей час (1944-1954 рр.) на кафедрі гістології було виконано 6 докторських, 10 кандидатських дисертацій і опубліковано понад 130 журнальних статей.

За підготовку наукових кадрів, наукові досягнення, педагогічну й організаційну діяльність М.І.Зазибіну присвоєно звання Заслуженого діяча науки УРСР (1954 р.), він обраний член-кореспондентом АМН СРСР (1952 р.) і був двічи визнаний гідним урядової нагороди – Ордена Леніна.

Після переїзду М.І.Зазибіна до Києва в 1954 році дослідження периферійної нервової системи проводились його Дніпропетровськими учнями як на кафедрі гістології Київського медичного інституту, в тому числі проф. Костянтином Івановичем Кабаком, Андрієм Костянтиновичем Коломійцевим та іншими, так і на гістологічних кафедрах в інших містах. Багато учнів М.І.Зазибіна і фахівці різноманітних клінічних дисциплін, що виконали під його керівництвом дисертації, стали керівниками кафедр у Дніпропетровську та медичних інститутах країни: Є.О.Кирилов, Т.Я.Столяр, С.А.Агурейкін, І.Т.Мільченко, Г.Д.Зайцев, Е.Д.Бромберг, О.М.Кімбаровська, А.Д.Христич, Л.О.Смірнова, М.А.Скуцький.

Професор Ольга Петрівна Лисогор керувала кафедрою гістології Дніпропетровського медінституту з 1954 до 1962 року. Учениця видатного Харківського гістолога професора Бориса Володимировича Альошина, О.П.Лисогор та її учні переважно вивчали дію різних факторів на органи ендокринної та статевої систем. Основною роботою цього періоду стала докторська дисертація О.П.Лисогор на тему: "Значення матки в регуляції ендокринних функцій гіпофіза і статевого циклу".

На великому експериментальному матеріалі О.П.Лисогор показала, що матка є не тільки органом виношування і розвитку плоду, але впливає на центри регуляції статевих функцій, зокрема, на гонадотропні функції гіпофіза. Завдяки багаторічним експериментам було встановлено, що вплив матки на гіпофіз здійснюється рефлекторним шляхом і зберігається не тільки в нормі, але й в умовах зміни функціонального стану вищих відділів центральної нервової системи. Суть цього впливу полягає в тому, що сигнали, що виходять з матки, підтримують і підвищують тонус гонадотропної функції гіпофіза. Крім цього О.П.Лисогор установила, що екстракція матки приводить до стійкого зниження продукції гонадотропних гормонів у гіпофізі і що стан матки відбивається на течії статевого циклу, а також на структурі і функції яєчників.

Професор О.П.Лисогор – завідуюча кафедрою гістології з 1954 до 1962 року.
Асистенти П.Б.Грановська та Р.Т.Бойко проводять експеримент по вивченню реактивних властивостей периферійних нервів (1956 рік).

Поряд з цими дослідженнями, ряд співробітників кафедри (Р.Л.Копелєва, Л.І.Беленко, П.Б.Грановська й О.М.Кімбаровська) продовжували працювати в напрямку вивчення реактивних властивостей периферичної нервової системи, при консультативній участі М.І.Зазибіна. До цього періоду належать дослідження вікових і реактивних змін іннервації сечового міхура (О.М.Кімбаровська). Даними секційного матеріалу й експериментальних досліджень встановлені особливості будови периферичної нервової системи сечового міхура і її реактивних властивостей у нормі і патології, що дало можливість урологічній клініці обґрунтувати патогенез урологічних захворювань у різні вікові періоди.

Прагнучи заповнити пробіл з питання про зміну нервових елементів великих артерій при асептичному запаленні і наблизити дослідження кафедри до завдань практичної медицини, Л.І.Беленко проведена серія експериментів, які показали, що після організації вогнища запалення процес перебудови периферичної нервової системи протікає менш інтенсивно, але не закінчується до 30-ї доби, що зв'язано з відсутністю повної ліквідації вогнища запалення при утриманні стороннього тіла.

Результати досліджень порівняльної морфології реактивних властивостей периферичної нервової системи (Р.Л.Копелєва) показали, що у різних видів хребетних тварин нервові елементи шкіри і м'язів під дією йоду і пеніциліну виявляють видові зміни, що полягають у неоднаковому характері морфологічних реакцій і в різній швидкості поширення реактивних процесів у нервовій системі. Т.О.Карцева провела дослідження гонадотропних функцій гіпофіза і статевих залоз під впливом кисню. В.К.Стобецька вивчала характер реакцій щитовидної залози.

Доцент Л.І.Беленко вивчає перетворення нервових елементів в умовах запалення (1958 рік).
Асистент О.М.Кімбаровська (у майбутньому – завідуюча кафедрою гістології Донецького медичного інституту) проводить практичне заняття за новою програмою (1960 рік).

У цей період при кафедрі гістології продовжував працювати науковий студентський гурток, що складався з двох груп - «молодшої» і «старшої». У першій групі працювало 10 студентів молодших курсів під керівництвом кандидата біологічних наук Р.Л.Копелєвої. Тут студенти здобували навички мікроскопії, опановували основні спеціальні методи гістологічної техніки: вітальні і мортальні способи імпрегнації елементів нервової тканини, виявлення еластичних волокон, ліпідів, амілоїда, кальцієвих відкладень у різних тканинах. Крім цього, студенти готували реферативні доповіді на різноманітні актуальні наукові теми.


У “старшій” групі працювало 6 студентів 4-5-го курсів, які виконували самостійні експериментальні дослідження під керівництвом професора О.П.Лисогор у декількох напрямках: «Васкуляризація консервованих гетерогенних трансплантатів»; «Вплив підсаджень на гонадотропну функцію гіпофіза»; «Вплив новокаїну на гонадотропні функції гіпофіза»; «Вплив механічного подразнення матки і яєчників на гонадотропні функції гіпофіза»; «Вплив аміназину при різних способах його введення на плин статевого циклу і аденогіпофіз». Підсумки роботи студентських досліджень заслуховувалися на конференціях наукового студентського товариства й отримували позитивну оцінку. З дев'яти студентських наукових робіт було відзначено преміями п'ять доповідей.

Протягом 1954-1962 років кафедра постійно і систематично проводила методичну роботу, змінюючи, удосконалюючи її форму. Найбільш значні зміни у навчальному процесі відбулися у зв'язку з уведенням шестирічного навчання. З метою удосконалення на­вчального процесу з’яви­ли­ся нові теми практичних за­нять, що забезпечили придбання студентами практичних навичок дослідної роботи у клінічних лабораторіях. Відзначені були детальні пояснення препаратів перед практичними заняттями. Зроблено акцент на самостійну роботу студентів над книгою і препаратами. Зросло значення аналізу препаратів під час іспитів. Для самостійного засвоєння студентами-медиками програми з гістології поряд з лекціями у цей період використовувався "Посібник з гістології" А.А.Заварзіна, перероблений і доповнений відповідно до сучасного наукового рівня С.І.Щелкуновим. Ширше стало застосовуватися взаємовідвідування лекцій і практичних занять з наступним обговоренням на кафедральних методичних нарадах.

Отже, наукова діяльність кафедри гістології за попередні 45 років розвитку відбивала і поглиблювала ідеї свого часу, зробивши значний внесок у розвиток цитології (1916-1933), вчення про м'язові тканини (1933-1941), периферичну нервову систему (1944-1954), різні аспекти гістофізіології ендокринних структур (1954-1962). Відновлення матеріальної бази і навчально-методичної діяльності у повоєнні роки дозволило досягнути суттєвих успіхів, проте кафедрі належало пройти ще дуже непростий і насичений шлях свого подальшого розвитку.

Професор В.І.Архипенко – завідувач кафедрою гістології від 1962 до 1989 року.

Подальший розвиток Дніпропетровської гістологічної школи від 1962 до 1989 року пов’я­заний з ім’ям професора Володимира Івановича Архипенка. Виконавши під керівництвом професора Б.В.Альошина кандидатську дисертацію, В.І.Архипенко присвятив свою подальшу діяльність вивченню ендокринної системи, передусім щитовидної залози.

На підставі своїх досліджень В.І.Архипенко дійшов висновку, що щитовидна залоза на ріст пухлин у переважній більшості випадків відповідає реакцією пригнічення своєї функціональної активності. Це пригнічення було відзначено при рості перевивних, індукованих пухлин, а також у хворих з різними формами раку (рак шлунка, підшлункової залози і легенів). В серії експериментів на перевивних пухлинах було доведено, що відзначене пригнічення тиреоїдної функції викликане особливим фактором, що отримав назву "фактора Х". Останній продукується пухлинними клітинами і безпосередньо на клітинному рівні здійснює свій гальмівний ефект. Системи регуляції щитовидної залози (гіпофіз, гіпоталамус, нервовий апарат щитовидної залози, печінка) також утягнені у патологічний процес, викликаний ростом пухлинних кліток. Але змінами, відзначеними в цих системах, не можна первинно пояснити ефект з боку щитоподібної залози.

Захистивши докторську дисертацію “Стан щитовидної залози і систем її регуляції при пухлинному процесі” (1966 рік), Володимир Іванович разом з учнями (А.І.Ворона, Г.С.Короленко, Л.Ф.Кос, А.П.Кувік, О.І.Спиця, Т.К.Трудова, В.М.Пінська, Л.Я.Пого­рє­ло­ва, С.І.Пушкар, Л.В.Гербільський, Н.М.Султанова) продовжив цей напрямок в дослідженнях і став одним з провідних спеціалістів у цій галузі. Він залучив на кафедру молоді сили аспірантів, асистентів, студентів і організував інтенсивну наукову роботу.

Специфікою наукового студентського гуртка при кафедрі завжди було втягнення студентів у самостійну наукову роботу по проблемі кафедри – гістофізіології ендокринної системи у напрямку вивчення взаємин між пухлиною й ендокринною системою. Кожний з гуртківців працював над самостійною експериментальною темою. Велике значення придбали проведені кафедрою цикли теоретичних занять по морфології, фі­зіо­логії ендокринних залоз і механізмів їхньої взаємодії. Молоддю освоювалися різні нові методи гістотехніки, застосовувані для обробки матеріалу. З цього періоду гуртківці розпочали публікувати результати власних досліджень у наукових журналах, збірниках, матеріалах морфологічних конференцій.

Молоді науковці кафедри (Л.Ф.Кос, Г.І.Лобода, Л.О.Хабло) оволодівають складною лабораторною технікою дослідження функціональної морфології ендокринної системи (1968 рік).
Професор В.І.Архипенко та асистент С.І.Пушкар обговорюють результати кандидатської дисертації (1976 рік).

У зв'язку з отриманням кафедрою нового приміщення у відбудованому Морфологічному корпусі й оснащенням спеціальною, складною апаратурою для виконання необхідних досліджень, на кафедрі були організовані нові лабораторії, що мали спеціальне призначення. У цей час організовано роботу радіоізотопної лабораторії, впроваджено у науковий процес методи культивування тканин для дослідження реакцій пухлинних клітин на гормони та інші біологічно активні речовини.


Ще одним цікавим напрямком досліджень Дніпропетровських гістологів під керівництвом В.І.Архипенка стало вивчення структури міжклітинних контактів як системостворюючих елементів тканин. Зокрема, Г.О.Чуіч розробив новий засіб оцінки міжклітинних контактів при прискореному нормуванні промислових речовин, Ю.П.Черненко виконав ретельні електронно-мікроскопічні дослідження міжклітинних контактів при різноманітних впливах. В.П.Колотенко та Н.О.Чуіч вивчили реакцію міжклітинних контактів на стрес.

Професор В.І.Архипенко був яскравою особистістю, прекрасним лектором і завжди міг зацікавити талановитих студентів своїми науковими ідеями. Подальші наукові пошуки В.І.Архипенка були присвячені проблемі механізму дії гормонів. Ним сформульована оригінальна наукова концепція – унітарна теорія механізму дії гормонів, яка і була покладена в основу наукової діяльності кафедри протягом понад 20 років.

У цей період були розповсюджені плюралістичні точки зору щодо механізму дії гормонів, згідно з якими різноманітні за хімічною природою гормони мали різні механізми дії. Згідно унітарної теорії різні гормони, незалежно від їх хімічної природи, володіють принципово універсальним механізмом дії. Численні роботи В.І.Архипенка та співробітників, що проведені з використанням різних гормонів і моделей in vivo та in vitro, показали правильність основних положень унітарної теорії механізму дії гомонів.

На кафедрі гістології під керівництвом В.І.Архипенка стало традицією усе обговорювати у колективі із певною долею змістовної критики – від назви запланованої теми, її експериментів, а також звітів, доповідей, виконаних дисертацій – до цікавих препаратів, їхньої інтерпретації. Нерідко наукові семінари кафедри присвячувалися окремим теоретичним питанням, цікавим доповідям та повідомленням на морфологічних форумах, що сприяло теоретичному росту колективу, виховувало високий науковий стиль у роботі.

Доцент О.І.Спиця демонструє нові наукові досягнення кафедри на практикумі з гістології (1976 рік).

Протягом 60-80-х років ХХ століття гістологія як галузь природознавства зазнала свого бурхливого розвитку. Застосування люмінесцентної, ультрафіолетової і фазовоконтрастної мікроскопії, електронного мікроскопа, а також гістохімічних методів, радіоавтографії та інших експериментальних підходів відкрили тонкі деталі будови клітин і міжклітинної речовини на ультрамікроскопічному рівні. Вони зблизили сучасну гістологію з біохімією і молекулярною біофізикою, сприяли накопиченню нових даних по всіх розділах гістології. У силу цього з 1963 року при викладанні курсу гістології на кафедрі виникла необхідність у новому підручнику - "Гістологія" під ред. В.Г.Єлисєєва, більш глибокому і розширеному викладі цитології, фізики і хімії живого, популяризації даних електронної мікроскопії, розкритті сутності явищ життя, біологічних закономірностей розвитку клітинних і тканинних структур. У 80-х роках з’явився ще один сучасний підручник – перекладене з англійської 5-томне видання “Гістології” А.Хема та Д.Кормака, а також якісний вітчизняний гістологічний атлас.

Доцентський корпус кафедри гістології – кандидати медичних наук С.І.Пушкар, В.М.Пінська, кандидати біологічних наук Т.К.Трудова, Л.П.Кос (1988 рік).

Від 1989 до 1996 року кафедра працювала під керівництвом учня Володимира Івановича – професора Лева Вікторовича Гербільського. У цей період Дніпропетровська гістологічна школа націлена на розробку проблем екологічної гістології. Передумовами для розвитку цього напрямку стали фундаментальні дослідження морфологічної інтеграції, виконані в попередній період на кафедрі гістології в співробітництві з іншими морфологічними кафедрами. В цих роботах брали активну участь Н.М.Султанова, В.С.Литвин, О.М.Староселецька, О.Г.Козловська та багато інших морфологів.

Протягом 90-х років минулого століття необхідність теоретичного осмислення фактів в області екологічної гістології відчувалася все більше у зв‘язку з наростанням екологічної кризи. Ставало все більше ймовірним, що в механізмах шкідливої дії екологічних факторів на організм вельми важливу, якщо не провідну роль відіграє ушкодження і порушення механізмів тканинного гомеостазу. У зв’язку з цим на кафедрі розроблявся досить широкий спектр досліджень, спрямованих на вивчення різноманітних взаємодій між тканинним та популяційним рівнями організації, на інтеграцію різних методичних підходів класичної гістології та екології.

Викладання гістології у цей період збагатилося рядом нових учбових и навчально-методичних посібників, а також першим змістовним україномовним підручником “Гістологія людини” О.Д.Луцика із співавторами. Значно розширилася тематика роботи студентського наукового гуртка кафедри.

У період від 1996 до 1999 року кафедра гістології була об’єднаною з кафедрою медичної біології під загальним керівництвом професора О.Г.Слєсаренко.

Від 1999 року відновлену кафедру гістології очолив доктор медичних наук, професор Ігор Володимирович Твердохліб. Закінчивши аспірантуру у професорів В.І.Архипенка і В.Д.Маковецького, І.В.Твердохліб зосередив наукові інтереси в галузі теоретичної кардіології і у 1997 році захистив докторську дисертацію «Закономірності формування гетерогенності серця в ранньому онтогенезі». Ним було реалізовано системний підхід до наукової проблеми з використанням методів кількісної морфології та біохімії. Це дозволило визначити провідні структурні й функці­о­­нальні фактори формування гетерогенності серця на етапах он­­то­генетичного розвитку. В результаті цього були виявлені конкретні механізми формування гете­ро­­­ген­ності серця за комплексом характеристик скоротливого, мітохондріального, секреторного та метаболічного апаратів кардіоміоцитів. Проведено кількісний аналіз означених харак­те­­ристик на органному, тканинному, клітинному й ультраструктурному рівнях. Отримані нові відомості про взаємовідношення між різновидами гетерогенітету скоротливих кардіоміоцитів у різ­них відділах серця й зонах серцевої стінки, проведений ана­ліз від­різнень між ділянками міокарда за широким спектром ультра­структурних, клітинних і тканинних характеристик.

Професор І.В.Твердохліб – завідувач кафедрою гістології від 1999 року.

За допомогою прямих мікробіохімічних експериментів визначені функціональні властивості міофібрил і різ­них типів мітохондрій у саркоплазмі скоротливих кардіо­міоцитів. З використанням морфолого-біохімічного аналізу та кількісних інтегральних характеристик проведена класифікація одноймен­них ультра- й цитоструктур міокарда, визначені їх кіль­кісні та об’ємні співвідношення в зрілому серці та на ета­пах кардіо­генезу.

Ці результати набули певного науково-практичного значення завдяки більш глибо­кому розумінню принципів функціонування зрілого серця, а та­кож ме­ханізмів формування кардіоміоцитарних комплексів, що по-різному спеціалізовані на скоротливій і секреторній фу­н­к­ціях. Зіставлення й математичний аналіз одержаних в ро­боті да­них дозволили по-новому висвітлити й кількісно оцінити мор­фо­генетичні закономірності формування структурно-мета­бо­ліч­ної ге­те­роген­ності серця на етапах індивідуального роз­витку. За результатами цих досліджень у співробітництві з іншими морфологічними кафедрами створено 5 монографій, а також численні статті та винаходи.

Значне місце у наукових інтересах І.В.Твердо­хліба та співробітників зайняла розробка математичних методів аналізу біологічних систем, що втілилось у ряді статей та монографії “Прикладна біометрія для морфолога”. У книзі описані сучасні методи математичної статистики, які організовані в послідовну стратегію коректного математичного аналізу морфологічного експерименту. Розглянуто питання структурування морфологічного дослідження, аналізу математичних розподілень і їхніх параметрів, порівняння двох і декількох розподілень різних типів, аналізу параметрів багатовимірних об'єктів і взаємодії структур. Особливе місце в монографії посіло обговорення проблеми розпізнавання й об'єктивної класифікації морфологічних об'єктів. Викладено принципи визначення значущості конкретних ознак об'єктів і обчислення їхніх інтегральних параметрів, а також розглянуто підходи для опису гетероморфних біосистем.

Завідувач кафедрою І.В.Твердохліб та доцент С.І.Пушкар обговорюють перспективи наукового співробітництва з клінічними установами (1999 рік).

У перші роки після відновлення кафедри гістології під керівництвом І.В.Твердохліба були розгорнуті дослідження, спрямовані на аналіз морфогенезу серцево-судинної системи і патогенезу різноманітних патологічних процесів у серці людини та експериментальних тварин. Метою досліджень стало створення інформаційно-методологічної бази для з’ясування морфологічних феноменів під час розвитку патологічних станів серцево-судинної системи, прогнозування механізмів адаптації та репарації структурних елементів серцево-судинної системи в умовах фармакологічної корекції функціональних порушень, динамічна характеристика вроджених та надбаних порушень серцевої діяльності на етапах формування та після хірургічної корекції.

Зокрема, у 2000 році у співробітництві з кардіохірургами та кардіологами-кліні­цис­тами вперше в Придніпров’ї роз­почато практичну роботу, пов’язану з аналізом біопсійного матеріалу хворих кардіохірургічного профілю, а також аутопсійного матеріалу померлих з використанням сучасної методичної морфологічної бази. Було налагоджено роботу двох лабораторій – функціональної морфології міокарда та експериментальної ембріології серця – в яких розпочато дослідження з використанням сучасної мікроманіпуляційної та спеціалізованої мікроскопічної техніки, методів біохімічного та гістохімічного аналізу міокарда різних об’єктів біології розвитку. Власні розробки в галузі морфолого-математичного аналізу та комп’ютерна техніка, включаючи можливості мережі Internet, дозволили проводити адекватну обробку результатів експериментів та здійснювали коректне узагальнення фактологічного матеріалу.

Результати науково-дослідної роботи регулярно обговорювалися на міжкафедральних семінарах, засіданнях наукового товариства морфологів, докладались на морфологічних з’їздах, симпозіумах, конференціях та інших наукових форумах. Кафедра приділяла велику увагу спілкуванню з колегами з інших наукових установ України та інших країн, брала участь у роботі спеціалізованих вчених рад, у роботі Національного наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України.

Доценти Н.М.Султанова і С.І.Пушкар обговорюють науково-методичні аспекти викладання курсу гістології у наступному семестрі (2000 рік).
Доцент С.І.Пушкар впроваджує нові форми навчання на гістологічному практикумі (2000 рік).

Результати досліджень, що проводились на кафедрі, широко вико­ри­стовувались при проведенні наукових розробок в інших наукових установах, а також у педагогічній діяльності.

Студентський науковий гурток надбав великого виховного значення; специфікою його стала серйозна експериментальна робота, що сприяло підготовці високо кваліфікованих фахівців. Зокрема, з числа гуртківців кафедри вийшла велика плеяда керівників морфологічних кафедр та лабораторій, гістологів-викладачів та працівників науково-дослідних установ.

Як і раніше, найважливішу роль у діяльності кафедри відігравав навчальний процес, в який були впроваджені нові форми викладання гістології. Особливе місце при цьому посідав лекційний курс, до якого пред'являлися цілком обгрун­то­вані вимоги – викладення базових даних про будову і гістофізіологію тка­нин і органів, висвітлення проблемних питань того матеріалу, що розгля­да­ється, залучення даних суміжних дисциплін. За умов значного зро­стан­ня кількості фактологічного матеріалу, надбаного сучасною морфологією, провід­ною проблемою став вибір найбільш важливих (з точки зору професійної освіти) блоків інформації, які послідовно і логічно можуть бути викладені в регламентованому і обмеженому за часом лекційному курсі. З 2000 року на кафедрі гістології в рамках діючої про­грами з гістології проводилось читання лекційного курсу, що передбачав ряд методологічних особливостей: 1) значне скорочення інформації, що дублює матеріали офіційного під­ручника; 2) поглиблення викладу комплексів наукових даних, що відобра­жа­ють базові механізми функціонування біосистем на різних рівнях орга­ні­зації; 3) формування тематичних блоків інформації, що надаються сту­ден­там для самостійного вивчення.

Поряд з перебудовою лекційного курсу на кафедрі певних змін зазнав і гісто­логічний практикум – поряд із традиційною мікроскопією на практичних заняттях розпочато активне використання поточної рейтингової оцінки знань, тестового контролю, стан­дарти­зованогог протокольного альбому, нової демонстраційної техніки тощо. У зв’язку з цим на кафедрі проведена значна робота по переобладнанню та технічному забезпеченню лекційних аудиторій, учбових класів, науково-методичному та програмному забезпеченню викладання гістології. Велику допомогу в засвоєнні студентами дисципліни надавав кафедральний навчальний музей, який наочно представляв матеріал з гістології, цитології та ембріології.

Доцент Т.О.Карцева проводить семінар із залученням матеріалів кафедрального гістологічного музею (2000 рік).

Певний внесок до навчального процесу було зроблено на кафедрі завдяки залученню потужностей мережі Internet, обміну досвідом з морфологічними кафедрами вищих медичних закладів України та інших країн, використанню сучасних вітчизняних та іноземних підручників, посібників, комп’ютерних програм.

Велику увагу викладачі кафедри приділяли інтеграції викладання гістології, цитології та ембріології з програмами інших суміжних дисциплін – нормальної та патологічної анатомії, біології, нормальної та патологічної фізіології, мікробіології, біохімії. У цей період була впроваджена ще одна важлива форма інтеграції базової освіти з інтересами інших дисциплін – проведення міжкафедральних студентських конференцій сумісно з кафедрами медико-біологічного і клінічного профілів.

Отже, протягом попереднього 85-річного розвитку кафедри відбувалися значні події та зміни у навчальному та науковому процесі, які значною мірою були пов’язані з історією становлення нашої академії та динамікою розвитку медико-біологічних дисциплін у країні. Кафедра з честю пройшла складний шлях від викладання описової гістології через тернини ідеологічного обмеження науки до реалізації сучасної науково-освітянської програми підготовки кваліфікованих медичних кадрів. За зміною дат, явищ, блискучих індивідуальностей представників Дніпропет­ровсь­кої гістологічної школи виявляється єдиний процес становлення її традицій та досвіду, єдина логіка розвитку школи як цілого, проте початок нового століття з його бурхливими та стрімкими змінами поставив нові завдання перед колективом кафедри, які належало вирішити у найближчому майбутньому

Державний перевідний іспит – заключний етап навчального процесу. Голова Державної екзаменаційної комісії професор В.І.Неводник, завідувач кафедрою І.В.Твердохліб (2000 рік).

Сучасний етап розвитку кафедри гістології розпочався від 1999 року, коли за рішенням адміністрації закладу та МОЗ України був відновлений її самостійний статус. До цього часу викладання гістології проводилося високо кваліфікованим колективом співробітників, який у попередні десятиліття був сформований професором В.І. Архипенком (О.І. Спиця, А.П. Кувик, Т.О. Карцева, Т.К. Трудова, В.К. Стобецька, В.М. Пінська, Л.Ф. Кос, С.І. Пушкар, Л.В. Гербільский, Н.М. Султанова, І.С. Хріпков та інші). Багато хто з цих досвідчених педагогів стали основою колективу відродженої кафедри гістології, яка націлилася на реалізацію трьох найбільш важливих напрямків своєї діяльності: викладання, наукову роботу, практичну реалізацію її результатів. Завідувачем кафедри став професор І.В. Твердохліб.

Першими ж випробуваннями для викладацького складу виявилися впровадження засад Болонського процесу та ліцензійних іспитів формату «Крок» у систему вищої медичної освіти. При цьому часто саме кафедра гістології ставала свого роду першопрохідником освітніх нововведень – і лише час і подальший досвід зможуть показати, наскільки своєчасними і розумними виявилися ці нововведення (в нашому випадку – виправдані прагненням до євроінтеграції в сфері вищої медичної освіти). Проте, саме в цей період у навчальному процесі на кафедрі гістології почали використовуватися нові конструктивні форми викладання, наприклад, мультимедійний курс лекцій. Зараз використання мультимедійних технологій є звичним і загальноприйнятим стандартом в навчанні, але тоді, на початку 2000-х, академія придбала лише три перших проектора, і вже за півроку були підготовлені і прочитані на регулярній основі перші лекції такого роду для студентів.

Наступним кроком став педагогічний експеримент, розпочатий викладачем кафедри А.О. Горбуновим у 2003 році, – створення серії аудіолекцій. Поступово вони охопили весь курс гістології та сьогодні затребувані в режимі вільного доступу, користуючись заслуженою популярністю серед студентів початкових курсів не лише Дніпропетровської медакадемії, а й по всій Україні. Цьому сприяло створення офіційного веб-сайту Національного наукового товариства морфологів України, який з ініціативи нашої кафедри і за сприяння Президента Товариства морфологів член-кореспондента НАМН України професора Ю.Б. Чайковського почав свою роботу в 2004 році. Сьогодні на сайті кафедри в розпорядженні студентів – платформа для онлайн-тестування по всіх розділах гістології, підготовлені різні посібники з урахуванням факультету і спеціальності студента, морфологічний словник трьома мовами (близько 600 термінів з розгорнутим ілюстрованим описом), інші актуальні матеріали.

Ще одним значущим елементом освітнього процесу стала студентська гістологічна олімпіада. Раніше ні в Радянському Союзі, ні в країнах пострадянського простору олімпіади з гістології не проводилися. І лише в 2004 році на кафедрі Дніпропетровської медакадемії вперше була організована і проведена така олімпіада, яка тричі проходила в Дніпропетровську і до цього часу щорічно проводиться в різних вузах України. Протягом останніх 15 років студенти, підготовлені на нашій кафедрі, 14 разів ставали переможцями Всеукраїнських гістологічних олімпіад і конкурсів студентських наукових робіт за напрямом «Теоретична медицина», Лауреатами премій Президії НАН і НАМН України: Тетяна Зуб (2004), Ольга Потоцька (2005, 2006, 2008), Денис Селедцов (2005), Анастасія Нестеренко (2006), Катерина Шаповал (2006, 2008), Ніна Петрук (2008), Ольга Сіренко (2009), Олександр Марзан (2013), Антон Литвин (2014, 2015). Відрадно, що більшість з цього переліку, хто вже закінчив академію, сьогодні працюють на кафедрах академії, в тому числі на кафедрі гістології, вступили до аспірантури і вже захистили дисертації.

На початку 2000-х особливої ​​актуальності надбало питання про кадровий потенціал кафедри. У 2002 році Л.А. Романенко захистила дисертацію «Пострадіаційні зміни адаптивних функцій центральної нервової системи в процесі геронтогенеза» і незабаром поповнила ряди доцентського корпусу. Особливістю цього періоду стало розширення контингенту вітчизняних та іноземних студентів, в тому числі поява англомовної форми викладання. Це зажадало приходу в колектив кафедри нових співробітників, які змогли, з одного боку, швидко і на належному рівні стати кваліфікованими викладачами, з іншого – ефективно реалізувати наукові завдання, що постали перед ними особисто і перед кафедрою в цілому. Значною мірою цьому сприяло створення нової лабораторії на розширеній базі кафедри, а також відновлення очної аспірантури за спеціальністю «гістологія, цитологія, ембріологія». Вже у 2005 році були завершені та захищені дві дисертації за цією спеціальністю. Перша з них, яка виконана аспіранткою Н.І. Горєловою на тему «Гістогенетичні механізми септаціі серця», істотно змінила традиційні уявлення про ембріональні джерела і походження різних частин первинної, вторинної міжпередсердних перегородок, міжшлуночкової перегородки, а також про загальні механізми септаціі ембріонального серця різних хребетних. Друга робота виконана викладачем кафедри Ю.В. Сілкіною. У ній була визначена роль філогенетичного вектора в реалізації морфогенетических перетворень міокарда хребетних тварин на різних етапах пренатального і постнатального розвитку. Загальною методологічною ідеєю, яка об'єднала ці роботи, стало відпрацювання нового наукового стандарту в проведенні подальших досліджень на кафедрі. З одного боку, це розробка і впровадження методу комп'ютерної просторової реконструкції досліджуваних біологічних об'єктів. З іншого боку, це використання нових унікальних можливостей імуногістохімічного методу, який на початку 2000-х почав активно розвивати професор І.С. Шпонька на кафедрі патологічної анатомії.

Особливу роль у розвитку наукового потенціалу кафедри мало створення в Дніпропетровській медакадемії на базі кафедри гістології журналу «Морфологія/Morphologia» в 2007 році – першого в нашій країні електронного фахового наукового видання, рекомендованого Вищою атестаційною комісією України для публікації результатів дисертаційних робіт. За короткий час журнал набув значного наукового авторитету, увійшов до складу провідних міжнародних наукометричних баз і став одним з лідерів вітчизняної наукової періодики.

Значною подією в науково-дослідній діяльності кафедри гістології стало придбання трансмісійного електронного мікроскопа й іншого новітнього наукового обладнання. У 2009 році на кафедрі розпочала свою роботу новостворена лабораторія електронної мікроскопії, націлена на вирішення теоретичних і прикладних завдань в області сучасної морфології та медицини, що дозволило суттєво розширити спектр і глибину проведених на кафедрі досліджень.

У рамках основної тематики кафедри в 2011 році доцентом Ю.В. Сілкіною була захищена докторська дисертація на тему «Гістогенетичні перетворення провідної системи серця на етапах кардіогенезу». У цій роботі був представлений результат узагальнення великого комплексу даних, отриманих при використанні різних сучасних методів дослідження в морфології. Автором були визначені основні механізми розвитку провідної системи серця, зроблені істотні уточнення щодо ембріональних джерел і хронології подій, які лежать в основі її формування.

У 2012 році аспірантка О.Ю. Потоцька завершила й успішно захистила дисертацію «Гістогенез епікарда й ендотелію вінцевих судин на ранніх етапах пренатального онтогенезу в нормі та при зупинці розвитку печінки». У цьому дослідженні з використанням модельного експерименту на тваринах було доведено участь раніше невідомих механізмів коронарогенеза, визначено етапи даного процесу, окреслено перспективні напрямки для подальших досліджень.

У роботі аспірантки К.І. Дяговець «Шляхи утворення і розвитку конусно-стовбурового відділу серця миші в нормі та за умов дегідратації материнського організму», захищеної в 2013 році, були встановлені основні події в гістогенезі даного відділу серця ембріона (септація, міокардіалізація, артеріалізація і ротація), які найбільш чутливі до пошкоджувальних впливів.

Ще одне цікаве дослідження було проведено аспіранткою Т.О. Гудлетт на тему «Онтогенетичні перебудови камер серця ембріонів курки в систолі та діастолі і плодів людини 9-13 тижнів гестації». Захищена в 2015 році дисертаційна робота була спрямована, з одного боку, на вивчення раннього кардіогенезу людини, з іншого – на аналіз відповідних експериментальних пренатальних подій з урахуванням їх систоло-діастолічного градієнта.

Значний прогрес у роботі лабораторії електронної мікроскопії дозволив викладачу кафедри М.В. Іванченко виконати і захистити в 2015 році дисертацію «Ультраструктурна характеристика формування і реакцій мітохондріального апарату кардіоміоцитів за умов гіпоксичного ушкодження кардіогенезу у щурів». На підставі ультраструктурного аналізу і комп'ютерного моделювання автор визначила ознаки альтеративних процесів і компенсаторно-адаптаційних реакцій у мітохондріомі шлуночків і передсердь за умов хронічної внутрішньоутробної гіпоксії на етапах онтогенезу.

У тій же експериментальній моделі гіпоксії аспірантка Н.С. Петрук завершила та захистила в 2015 році дисертацію «Онтогенетичні перебудови міжклітинних взаємодій у міокарді в нормі та за умов хронічного гіпоксичного ушкодження», в якій визначила найбільш уразливі структури контактного апарату кардіоміоцитів, показала послідовність його перетворень під впливом гіпоксії та кількісно оцінила просторові зміни в розвитку вставного диска як основного елементу міжміоцитарної кооперації в міокарді.

У 2016 році викладач К.М. Шевченко захистила дисертацію «Вплив пренатальної гіпоксії на ембріональне формування гістоархітектури й ультраструктури передсердного міокарда». У ході дослідження були побудовані просторові моделі передсердь на основних етапах кардіогенезу в нормі та за умов різних режимів гіпоксії, проведено аналіз їх морфологічних та імуногістохімічних відмінностей, визначено механізми дилатації передсердь. Встановлено, що ці зміни носять транзиторний характер, поступово наближаючись до показників норми в постнатальному періоді розвитку.

Здобувачами кафедри гістології під керівництвом професора І.В. Твердохліба ставали не лише штатні співробітники медакадемії, а й практичні лікарі. Зокрема, у 2018 році лікар-хірург І.І. Малков захистив дисертацію «Реактивні та регенеративні властивості тканинних компонентів передньої черевної стінки при експериментальній алопластиці вентральних гриж», яка була присвячена визначенню тканинних, клітинних і ультраструктурних змін у складі м’язового, сполучнотканинного та мікро­судинного компонентів передньої черевної стінки при експериментальній алопластиці вентральних дефектів з урахуванням впливу поліпропіленового матеріалу та біомеханічної напруги тканин.

Удосконалення наукової методичної бази кафедри дозволило розробити ще два важливі напрямки досліджень: «Механізми формування скоротливого апарату кардіоміоцитів у нормі та за умов хронічної дії етанолу» (дисертант – викладач Д.Г.Марченко) і «Роль порушень мікроциркуляції у розвитку морфологічних змін підшлункової залози та печінки при експериментальному гострому панкреатиті» (дисертант – лікар-хірург Д.Ю. Зіненко). Використання традиційних гістологічних методів у поєднанні з можливостями імуногістохімії та електронної мікроскопії надало підстави для успішного вирішення важливих наукових завдань, які ставлять перед собою співробітники та здобувачі кафедри.

У науковому аспекті кафедра гістології – не лише потужна лабораторна база, але і місце для широкого обговорення актуальних наукових подій в Україні, результатів численних і різноманітних морфологічних досліджень. Протягом останніх років на базі кафедри були організовані і проведені шість наукових конференцій національного рівня, в тому числі з міжнародною участю. Зокрема, у жовтні 2016 року на базі кафедри гістології була організована та проведена Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Теорія та практика сучасної морфології», в якій взяли участь понад 130 науковців – представників Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії наук України, Всеукраїнської громадської організації «Наукове товариство анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України», «Асоціації патологів України» та морфологічних кафедр вищих закладів медичної освіти України та інших країн. Основними напрямками конференції були: фундаментальні питання нормальної анатомії та гістології, морфологічний аналіз патологічних процесів, ембріологія та клітинна біологія в нормі та при патології, морфологічні дослідження у фармакології та клінічній медицині, оптимізація навчальної діяльності кафедр морфологічного профілю, історія розвитку вітчизняної та світової морфології, нові морфологічні методи і наукові технології. Сателітними заходами під час конференції стали три майстер-класи за темами «Методологічні принципи імуногістохімічної діагностики пухлин», «Трансмісійна електронна мікроскопія як базовий інструмент морфологічних досліджень», «Тривимірне комп’ютерне моделювання біологічних об’єктів різних рівнів».

Поряд з експериментальними і теоретичними роботами кафедра гістології скеровувала свій інтерес на вирішення завдань практичної медицини. Зокрема, в 2001-2004 роках при взаємодії з професором О.А. Коваль та іншими кардіологами-клініцистами були проведені масштабні дослідження морфології різних ускладнень гострих постінфарктних станів. Були вивчені морфологічні особливості мікротромбоемболії й емболотромбоза в різних ланках гемомікроциркуляції, етапи розвитку сладж-синдрому і великих геморагій, еритроцитарної та лімфоцитарної інфільтрації в різних зонах міокарда. Ще одним прикладом співпраці гістологів з клініцистами став перший у нашій країні досвід прямого морфологічного аналізу інтраопераційного матеріалу, що отриманий при різних кардіохірургічних втручаннях на серці людини. Ця цікава і важлива робота була проведена при тісній співпраці з відомим в нашій країні і за кордоном клініцистом-кардіохірургом С.В. Максименком.

Протягом 2013-2016 років відбувся цикл досліджень на тему «Рельєфні і гістоструктурні характеристики серця у хворих із фібриляцією передсердь у залежності від умов тромбоутворення» під керівництвом академіка НАМН України Г.В. Дзяка. В ряду питань, що розглядалися: 1) взаємозв'язок рельєфних властивостей передсердь і вушок з інтенсивністю тромбоутворення і властивостями тромбів; 2) роль поверхневих властивостей ендотелію передсердь у характері тромбогенеза; 3) кореляція даних ехокардіографії з морфологією і локалізацією тромбів; 4) чому ефективність антитромботичної терапії різниться у хворих зі схожими клінічними проявами та від чого залежить вибір тактики контролю ритму у хворих з фібриляцією передсердь.

Участь кафедри у держбюджетній тематиці дозволила провести велике міждисциплінарне дослідження, результати якого реалізувалися в науковій монографії «Експериментальний психоз і морфологія серця», виданої в 2011 році (автори: Г.В. Дзяк, О.Л. Дроздов, І.В. Твердохліб). Ще один досвід конструктивної взаємодії клініцистів і морфологів у спільній науково-дослідній роботі втілився в монографії 2016 року «Цукровий діабет 2 типу: ендотеліальна функція та тромбоцитарний гемостаз» (автори: Н.О. Перцева, І.В. Твердохліб).

Важливо підкреслити, що не тільки питаннями теоретичної та клінічної кардіології обмежується коло інтересів гістологів до вирішення практичних завдань медицини. Наприклад, у роботі «Гемостаз, реологічні властивості еритроцитів та стан ендотеліоцитів при різних варіантах інтенсивної терапії тяжкої черепно-мозкової травми» (2004-2006) у співробітництві з анестезіологічною школою член-кореспондента НАН України і РАН професора Л.В. Усенко доведено, що стан системи гемостазу при проведенні традиційної інтенсивної терапії в гострому періоді важкої черепно-мозкової травми характеризується значною активацією системи згортання крові за внутрішнім механізмом, гіперфібриногенемією, підвищеним вмістом маркерів внутрішньосудинного згортання крові, масивним пригніченням системи фібринолізу й явищами тромбоцитопатії. Показано, що ці зміни виникають за рахунок каскадного ендотелій-залежного шляху й активуються при масованому ушкодженні судинного ендотелію. Розроблено нову стратегію медикаментозної корекції даних порушень, причому співавторами опублікованих наукових доробків і практичних рекомендацій для реаніматологів, нейрохірургів і травматологів стали морфологи, які брали участь у даному спільному дослідженні.

Протягом багатьох років кафедра гістології є морфологічною базою при проведенні багатьох спільних клініко-експериментальних досліджень, пов'язаних з такими найважливішими спеціальностями клінічної медицини, як акушерство і гінекологія, анестезіологія та інтенсивна терапія, внутрішні хвороби, хірургія, урологія, ендокринологія, дерматовенерологія, травматологія та ортопедія, стоматологія, судова медицина, нефрологія. Починаючи з 2000 року в лабораторіях кафедри проведені морфологічні дослідження, результати яких увійшли в матеріали 18 докторських і 23 кандидатських дисертацій співробітників-клініцистів, в тому числі 14 дослідників з інших міст України (Вінниці, Донецька, Запоріжжя, Івано-Франківська, Львова, Луганська, Києва, Кривого Рогу, Одеси, Тернополя, Чернівців).

При аналізі результатів дослідницької та прикладної діяльності кафедри на сучасному етапі закономірно виникає ряд питань, що пов'язані із розумінням місця гістології в системі медичної освіти, науки та практики. Відповіді на ці питання розташовані в площині усвідомлення гістологічної науки як потужного багатопланового інструменту у вирішенні нагальних теоретичних та науково-практичних завдань медицини та медичної освіти. Загалом, упродовж 100 років розвитку кафедра гістології Дніпропетровської медакадемії сформувалася як органічний сплав педагогічної майстерності, здорових наукових амбіцій і прагнення розвивати традиції та суцільну логіку наукової школи, які були закладені її засновниками та вчителями.